Харків. Віддідення Нової пошти. Стою в черзі. Переді мною стоїть жіночка років сімдесяти, розмовляє з працівником пошти. Після розмови нервово виходить з приміщення пошти. Вся черга сміється…

Харків. Віддідення Нової пошти. Стою в черзі.

Жіночка: -А нармальна, па чєлавєчєскі, сказать нєльзя? Маладой чєлавєк, я Вас катєгарічєскі нє панімаю!

Працівник: – Дякую, що скористалися послугами Нової пошти. 

Жіночка: -Гозпааааді! Дасталі уже етай вашей мовай. Била ж так харашо. Всє друг дружку панімалі.

Працівник: -Гарного дня.

Жіночка: -Ви мнє рот нє затикайтє. У нас свабода слова. Я на вас жалабу напішу.

Голос з черги: – В спортлато.

Черга всміхається. 

Працівник: – Пишіть. Нам важлива ваша думка. Допобачення.

Жінка років сімдесяти (плюс-мінус) нервово виходить з приміщення пошти.

– У Вас залізні нерви, – каже юнакові дівчина, що стоїть в черзі переді мною.

-І не тільки нерви, – відповідає серйозно юнак. – Доброго дня! Відправляєте чи отримуєте?

Харків. Відділення Нової пошти. Так-так, це Харків !!! Ох, обожнюю я такі історії. Відчуваю – Харків мене здивує ще не раз.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *